форми КБ-2в та довідки про вартість не включається, а передається підряднику за окремим актом. Раніше була форма М-15а. У випадку виконання робіт господарським способом роботи виконуються силами та
Відображати в актах давальницьку сировину та матеріали можливо лише при виконанні підрядних робіт шляхом проставляння позначки "поставка Замовника" у вартості матеріалу. Обладнання Замовника до
Ксима, при будь-якому виді виконання робіт КБ-2в не є підставою для списання матеріалів та обладнання. Підставою для бухгалтерського обліку є звіт відповідальної особи (виконроба, майстра).
Самым приоритетным документом в нашей стране является Конституция Украины.
Для нашей сферы деятельности, нас интересуют только некоторые статьи:
Стаття 8.[spoiler] В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України
і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина
безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. [/spoiler]
Стаття 31. [spoiler]Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки
можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час
розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.[/spoiler]
Стаття 56. [spoiler]Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та
моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
[/spoiler]
Стаття 60. [spoiler]Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.[/spoiler]
Стаття 61. [spoiler]Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
[/spoiler]
Стаття 62. [spoiler]Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
{ Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/2011 ( v012p710-11 ) від 20.10.2011 }
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним
засудженням.[/spoiler]
Стаття 68. [spoiler] Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.[/spoiler]
Стаття 121. [spoiler]Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.[/spoiler]
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
[spoiler] 1. Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить
Конституції України. [/spoiler]
Основываясь с оглядкой на эти статьи можно рассматривать, следующие по приоритетности, законодательные документы. Следующими по силе стоят Кодексы Украины.
Опять же нас, в основном, интересуют не все, а именно:
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Ну и в какой-то мере процессуальные.
Змінено: ksilit, December 14 2011 11:19
Первая статья в нём неоднозначная:
Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством
[spoiler] 1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та
майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній
рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.[/spoiler]
Основные интересующие статьи:
Часть 1 Общие понятия
Стаття 2. Учасники цивільних відносин
[spoiler] 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні
особи (далі - особи).
2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна,
Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави
та інші суб'єкти публічного права.[/spoiler]
Стаття 4. Акти цивільного законодавства України
[spoiler] 1. Основу цивільного законодавства України становить
Конституція України ( 254к/96-ВР ).
2. Основним актом цивільного законодавства України є
Цивільний кодекс України.
Актами цивільного законодавства є також інші закони України,
які приймаються відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР )
та цього Кодексу (далі - закон).
4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету
Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить
положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються
відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. [/spoiler]
Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір
[spoiler] 1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений
актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам
цивільного законодавства.
2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який
передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які
не врегульовані цими актами.
3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів
цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний
розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів
цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а
також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів
цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин
між сторонами.
4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті
застосовуються і до односторонніх правочинів. [/spoiler]
Стаття 13. Межі здійснення цивільних прав
[spoiler] 1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй
договором або актами цивільного законодавства.
2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися
від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди
довкіллю або культурній спадщині.
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати
шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися
моральних засад суспільства.
5. Не допускаються використання цивільних прав з метою
неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним
становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав
вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд
може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також
застосувати інші наслідки, встановлені законом. [/spoiler]
Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи
відшкодування майнової шкоди
[spoiler] 1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її
цивільного права, має право на їх відшкодування.
2. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором
або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому
розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим
доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі,
право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних
особою, яка порушила право.
4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до
обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший
спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в
натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження
пошкодженої речі тощо). [/spoiler]
Стаття 52. Цивільно-правова відповідальність фізичної
особи - підприємця
[spoiler] 1. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями,
пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім
майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
2. Фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі,
відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою
діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної
сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього
майна. [/spoiler]
Стаття 96. Відповідальність юридичних осіб
[spoiler] 1. Юридична особа самостійно відповідає за своїми
зобов'язаннями.
2. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім
належним їй майном.
3. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за
зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за
зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків,
встановлених установчими документами та законом.
4. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну
відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної
реєстрації.
Юридична особа відповідає за зобов'язаннями її учасників
(засновників), що пов'язані з її створенням, тільки у разі
наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної
особи. [/spoiler]
Стаття 124. Відповідальність учасників повного товариства за
його зобов'язаннями
[spoiler] 1. У разі недостатності у повного товариства майна для
задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного
товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства
усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.
2. Учасник повного товариства відповідає за боргами
товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його
вступу в товариство.
3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства,
відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту
його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом
трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за
рік, у якому він вибув із товариства.
4. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги
товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній
частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність
пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства. [/spoiler]
Часть 2 Непосредственное
Стаття 202. Поняття та види правочинів
[spoiler] 1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов'язків.
2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи
багатосторонніми (договори).
3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може
бути представлена однією або кількома особами.
Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для
особи, яка його вчинила.
Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших
осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з
цими особами.
4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох
або більше сторін.
5. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів,
застосовуються загальні положення про зобов'язання та про
договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або
суті одностороннього правочину. [/spoiler]
Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для
чинності правочину
[spoiler] 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим
актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і
суспільства, його моральним засадам.
{ Частина перша статті 203 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 )
від 02.12.2010 }
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені ним. [/spoiler]
Стаття 213. Тлумачення змісту правочину
[spoiler] 1. Зміст правочину може бути витлумачений стороною
(сторонами).
2. На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити
рішення про тлумачення змісту правочину.
3. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове
для всього змісту правочину значення слів і понять, а також
загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також
загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не
дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст
встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі
змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
4. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї
статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка
вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст
попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами,
звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового
договору та інші обставини, що мають істотне значення. [/spoiler]
Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
[spoiler] 1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. [/spoiler]
Стаття 520. Заміна боржника у зобов'язанні
[spoiler] 1. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою
(переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не
передбачено законом. [/spoiler]
Стаття 570. Поняття завдатку
[spoiler] 1. Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається
кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором
платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його
виконання.
2. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок
належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається
авансом. [/spoiler]
Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення
зобов'язання
[spoiler] 1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за
наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не
встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних
від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила
зобов'язання.
3. Правочин, яким скасовується чи обмежується
відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. [/spoiler]
Часть 3 Договор подряда
Стаття 632. Ціна
[spoiler] 1. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни
(тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються
уповноваженими органами державної влади або органами місцевого
самоврядування.
2. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у
випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
3. Зміна ціни в договорі після його виконання не
допускається.
4. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути
визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із
звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або
послуги на момент укладення договору. [/spoiler]
Стаття 637. Тлумачення умов договору
[spoiler] 1. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті
213 цього Кодексу.
2. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також
типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає
посилання на ці умови. [/spoiler]
Стаття 837. Договір підряду
[spoiler] 1. За договором підряду одна сторона (підрядник)
зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням
другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та
оплатити виконану роботу.
2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку,
переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням
її результату замовникові.
3. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом,
підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
4. До окремих видів договорів підряду, встановлених
параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа
застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу
про ці види договорів. [/spoiler]
Стаття 838. Генеральний підрядник і субпідрядник
[spoiler] 1. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором,
залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників),
залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої
роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як
генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
2. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за
невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за
договором підряду, а перед замовником - за порушення
субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один
одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним
з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено
договором або законом. [/spoiler]
Стаття 843. Ціна роботи
[spoiler] 1. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її
визначення.
2. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або
способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на
основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з
урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
3. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування
витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. [/spoiler]
Стаття 844. Кошторис
[spoiler] 1. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного
підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору
підряду з моменту підтвердження його замовником.
2. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або
твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
3. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за
погодженням сторін.
У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим
витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
4. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у
зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного
кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це
замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису,
має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник
може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про
необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний
виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
5. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого
кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент
укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг
роботи або необхідні для цього витрати.
У разі істотного зростання після укладення договору вартості
матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також
вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має
право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від
збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання
договору. [/spoiler]
Стаття 845. Ощадливість підрядника
[spoiler] 1. Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови
забезпечення належної їх якості.
2. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від
тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник
має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором
підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником
заощадження зумовило погіршення якості роботи.
3. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними
заощадження, отриманого підрядником. [/spoiler]
Стаття 854. Порядок оплати роботи
[spoiler] 1. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата
виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний
сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі
роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений
строк або, за згодою замовника, - достроково. [/spoiler]
Стаття 875. Договір будівельного підряду
[spoiler] 1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується
збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші
будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації,
а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний
майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну
документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника,
прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
2. Договір будівельного підряду укладається на проведення
нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції
(технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових
будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та
інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
3. До договору будівельного підряду застосовуються положення
цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. [/spoiler]
Стаття 877. Проектно-кошторисна документація
[spoiler] 1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та
пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної
документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які
ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у
проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній
документації), якщо інше не встановлено договором будівельного
підряду.
2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад
і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути
визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати
відповідну документацію.
3. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані
проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим
проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний
повідомити про це замовника.
У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді
на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні
роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на
замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків,
якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.
4. Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого
частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від
замовника плату за виконані додаткові роботи і права на
відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його
негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у
зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або
пошкодження об'єкта будівництва. [/spoiler]
Стаття 883. Відповідальність підрядника
[spoiler] 1. Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за
прострочення передання його замовникові та за інші порушення
договору (за недосягнення проектної потужності, інших
запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення
сталися не з його вини.
2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за
договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку,
встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному
обсязі.
3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення
строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі
закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного
терміну. [/spoiler]
Вроде бы этих статей хватает для восприятия этого кодекса, в части договорных отношений строительного подряда.
интересующие статьи:
Стаття 13. Державне замовлення
[spoiler] { Назва статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }
1. Державне замовлення є засобом державного регулювання
економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі
складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для
пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на
поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання
послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми
власності.
2. Державний контракт - це договір, укладений державним
замовником від імені держави з суб'єктом господарювання -
виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні
та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські
відносини.
3. Поставки продукції для пріоритетних державних потреб
забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та
інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку,
визначеному законом.
Придбання продукції для пріоритетних державних потреб за
рахунок державних коштів здійснюється відповідно до вимог Закону
України "Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ).
{ Частину третю статті 13 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010 }
{ Частину четверту статті 13 виключено на підставі Закону
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }
5. Засади та загальний порядок формування державного
замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт,
надання послуг для задоволення пріоритетних державних потреб
визначаються законом.
6. Особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками
(закупівлею) для пріоритетних державних потреб
сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та
військової техніки, а також інших спеціально визначених
(специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.
{ Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV
( 3205-15 ) від 15.12.2005 } [/spoiler]
Стаття 14. Ліцензування, патентування та квотування у
господарській діяльності
[spoiler] 1. Ліцензування, патентування певних видів господарської
діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері
господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної
політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів
держави, суспільства та окремих споживачів.
2. Правові засади ліцензування, патентування певних видів
господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з
конституційного права кожного на здійснення підприємницької
діяльності, не забороненої законом, а також принципів
господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.
3. Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує
право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження
зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом
визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини,
пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності,
регулюються законом.
4. У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти
(готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та
платіжних карток на території України), обміном готівкових
валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними
засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними
картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших
сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування
підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.
Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право
суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької
діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий
патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта
господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до
закону. Порядок патентування певних видів підприємницької
діяльності встановлюється законом.
5. У необхідних випадках держава застосовує квотування,
встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних
товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу
(включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот
встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. [/spoiler]
Стаття 19. Державний контроль та нагляд за господарською
діяльністю
[spoiler] 1. Суб'єкти господарювання мають право без обмежень
самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить
законодавству.
2. Суб'єкти господарювання підлягають державній реєстрації
відповідно до цього Кодексу та закону.
3. Держава здійснює контроль і нагляд за господарською
діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах:
збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей
суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю
бухгалтерського обліку та звітності;
фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та
податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання
кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни,
додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;
цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами
господарювання державних цін на продукцію і послуги;
монополізму та конкуренції - з питань додержання
антимонопольно-конкурентного законодавства;
земельних відносин - за використанням і охороною земель;
водних відносин і лісового господарства - за використанням та
охороною вод і лісів, відтворенням водних ресурсів і лісів;
виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці,
додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною,
санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і
правил, якими встановлено обов'язкові вимоги щодо умов здійснення
господарської діяльності;
споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг;
зовнішньоекономічної діяльності - з питань технологічної,
економічної, екологічної та соціальної безпеки.
4. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені
здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською
діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення
контролю і нагляду визначаються законами.
5. Незаконне втручання та перешкоджання господарській
діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної
влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю
та нагляду забороняються.
6. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані
здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів
господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись
вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів
господарювання.
7. Суб'єкт господарювання має право на одержання інформації
про результати інспектування і перевірок його діяльності не пізніш
як через тридцять днів після їх закінчення, якщо інше не
передбачено законом. Дії та рішення державних органів контролю та
нагляду, а також їх посадових осіб, які проводили інспектування і
перевірку, можуть бути оскаржені суб'єктом господарювання у
встановленому законодавством порядку.
8. Усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи
юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести
первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати
та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та
інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян
України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять
господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як
підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність
згідно із законодавством.
Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання,
відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий
баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не
передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого
законом. [/spoiler]
Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання
[spoiler] 1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники
господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність,
реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав
та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність
за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків,
передбачених законодавством.
2. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені
відповідно до Цивільного кодексу України ( 435-15 ), державні,
комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього
Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську
діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до
закону як підприємці. [/spoiler]
Стаття 179. Загальні умови укладання договорів, що
породжують господарські зобов'язання
[spoiler] 1. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між
суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і
негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі
господарських договорів, є господарсько-договірними
зобов'язаннями.
2. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом
України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади
можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови
господарських договорів (примірні договори), а у визначених
законом випадках - затверджувати типові договори.
{ Частина друга статті 179 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2592-VI ( 2592-17 ) від 07.10.2010 }
3. Укладення господарського договору є обов'язковим для
сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання
якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках,
передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо
обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів
господарювання чи органів державної влади або органів місцевого
самоврядування.
4. При укладенні господарських договорів сторони можуть
визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати
на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать
законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління
суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними
договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати
окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати
його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України,
чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної
влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового
договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для
інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір
не мають права наполягати на зміні його змісту.
5. Зміст договору, що укладається на підставі державного
замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
6. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів,
зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією,
зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у
випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані
укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких
договорів.
У разі якщо для створення можливості постачання
електроенергії, газу за технічними умовами постачальника за
рахунок споживача (інвестора, забудовника) або його силами
збудовані додаткові мережі (об'єкти), у договорах про постачання
зазначеної продукції (послуг) передбачаються передача збудованих
мереж (об'єктів) постачальнику і відшкодування забудовнику,
інвестору витрат на їх будівництво. { Частину шосту статті 179
доповнено абзацом другим згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 ) від
25.12.2008 }
Типова форма відповідного договору, порядок визначення
обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма
відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення
корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі)
встановлюються Кабінетом Міністрів України. { Частину шосту статті
179 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 800-VI ( 800-17 )
від 25.12.2008 }
7. Господарські договори укладаються за правилами,
встановленими Цивільним кодексом України ( 435-15 ) з урахуванням
особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими
нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. [/spoiler]
Стаття 183. Особливості укладання господарських договорів за
державним замовленням
[spoiler] 1. Договори за державним замовленням укладаються між
визначеними законом суб'єктами господарювання - виконавцями
державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені
від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких
визначаються господарські зобов'язання сторін та регулюються
відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного
замовлення.
2. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає
гарантом за зобов'язаннями державних замовників.
3. Укладення сторонами договору за державним замовленням
(державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому
статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей,
передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом
підписання сторонами єдиного документа.
4. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є
порушенням господарського законодавства і тягне за собою
відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами.
Спори, пов'язані з укладенням договору за державним замовленням, в
тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох
сторін, вирішуються в судовому порядку.
5. Виконавець державного замовлення звільняється від
обов'язку укладення державного контракту на умовах, визначених
державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку
державного замовлення недійсним. [/spoiler]
Стаття 207. Недійсність господарського зобов'язання
[spoiler] 1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам
закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства, або укладено учасниками господарських
відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із
сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
2. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову
господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з
іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси
другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема,
такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
виключають або обмежують відповідальність виробника
продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на
зобов'язану сторону певних обов'язків;
допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку
виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
вимагають від одержувача товару (послуги) сплати
непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від
договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом
недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в
частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що
вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за
змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє,
таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. [/spoiler]
Стаття 317. Підрядні відносини у капітальному будівництві
[spoiler] 1. Будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення,
підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель,
роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні
дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами
господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення,
здійснюються на умовах підряду.
2. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї
статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне
будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і
досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та
інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші
договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно
до положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) про договір
підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
3. Господарські відносини у сфері матеріально-технічного
забезпечення капітального будівництва регулюються відповідними
договорами підряду, якщо інше не передбачено законодавством або
договором сторін. За згодою сторін будівельні поставки можуть
здійснюватися на основі договорів поставки. [/spoiler]
Стаття 318. Договір підряду на капітальне будівництво
[spoiler] 1. За договором підряду на капітальне будівництво одна
сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на
замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати
замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт
відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати
зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник
зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну
документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти
закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
2. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на
будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання
об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково
на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання,
пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів
будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та
інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
3. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним,
енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням покладається
на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або
договором.
4. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що
укладається на підставі державного замовлення, має відповідати
цьому замовленню.
5. Договір підряду на капітальне будівництво повинен
передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет
договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених
проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання
робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування
будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного,
проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю
якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта
(робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти
і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії;
відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання
спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору. [/spoiler]
Стаття 321. Розрахунки за договором підряду на капітальне
будівництво
[spoiler] 1. У договорі підряду на капітальне будівництво сторони
визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її
визначення.
2. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат
підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням
приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим,
якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису
можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
3. У разі виникнення потреби значно перевищити приблизний
кошторис підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це
замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення
кошторису, він зобов'язаний виконати роботу, не вимагаючи
відшкодування понесених додаткових витрат.
4. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого
кошторису, а замовник - його зменшення. У разі істотного зростання
після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які
мали бути надані підрядником, а також послуг, що надавалися йому
третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення
встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника -
розірвання договору в установленому порядку.
5. Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної
роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити
підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта
будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в
погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
6. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо
така виплата та розмір авансу передбачені договором.
7. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних
від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підряднику
виконані до консервації роботи та відшкодувати йому пов'язані з
консервацією витрати. [/spoiler]
Стаття 323. Умови укладання та виконання договорів підряду в
капітальному будівництві
[spoiler] 1. Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво
укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та
виконання договорів підряду в капітальному будівництві,
затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
2. Договори підряду на капітальне будівництво за участі
іноземних суб'єктів господарювання укладаються і виконуються в
порядку, передбаченому цим Кодексом, міждержавними угодами, а
також особливими умовами укладання та виконання договорів підряду
в капітальному будівництві, затвердженими в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України. [/spoiler]
Из этого кодекса, кажется всё.
Как можно увидеть, он во многом ссылается на ЦПК и другие законодательные документы, а также, во многом с ними перекликается. Но есть и очень ценные статьи.
Наверное, каждому интересно узнать, что говорит закон про ценообразование
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про ціни і ціноутворення
Стаття 12. Державні органи управління ціноутворення
[spoiler] Координація роботи по здійсненню політики цін, проведення
економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо
регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними
органами управління України та їх структурними підрозділами.
Формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку
її застосування в будівництві, контроль за дотриманням
замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та
іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів
і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що
споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України,
бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також
коштів державних підприємств, установ та організацій, здійснюється
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань містобудування і архітектури. ( Частина друга статті 12 в
редакції Закону N 184/98-ВР від 05.03.98 )[/spoiler]
Стаття 14. Відповідальність за порушення державної
дисципліни цін
[spoiler]Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума
виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та
діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється
із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету
Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів
державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню
в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості
підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди
місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі
необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з
рахунків підприємств і організацій в банківських установах за
рішенням суду. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, N 184/98-ВР від
05.03.98, N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи
мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних
органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних
і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у
випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог
чинного законодавства. ( Частина друга статті 14 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Ціни і тарифи, затверджені з порушенням цього Закону і рішень
Уряду республіки по ціноутворенню, скасовуються Комітетом цін при
Кабінеті Міністрів України.
Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування
цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної
відповідальності.[/spoiler]
А также, на каком основании производятся государственные закупки
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про здійснення державних закупівель
И конечно же правила составления и условия договоров
П О С Т А Н О В А
Про затвердження Загальних умов
укладення та виконання договорів
підряду в капітальному будівництві
У разі коли роботи (будівництво об'єкта) фінансуються із
залученням державних коштів, договірна ціна визначається
відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у
будівництві.
Змінено: АБорис, December 15 2011 15:31
по поводу договоров, старенькое утратившее силу, но интересное:
А это букварь опонентов:
в ворде
и к этой соляночке:
Про затвердження Порядку державного
фінансування капітального будівництва
Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено
договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30
відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується
використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних
для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом
трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного
терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Змінено: АБорис, December 15 2011 16:02
Про вартість матеріальних ресурсів при визначенні вартості будівництва
У зв'язку з впровадженням стабілізаційних заходів у будівельній галузі, передбачених Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", Меморандумом порозуміння між Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, будівельними організаціями та їх об'єднаннями, підприємствами-виробниками будівельних матеріалів і виробів будівельного призначення та їх об'єднаннями, Центральним комітетом профспілки працівників будівництва та промисловості будівельних матеріалів України від 20 листопада 2008 року та відповідними рішеннями Уряду, Міністерство регіонального розвитку та будівництва повідомляє порядок урахування вартості матеріальних ресурсів при визначенні вартості будівництва.
На стадії складання інвесторської кошторисної документації вартість матеріальних ресурсів визначається за вихідними даними замовника за найменшою ціною, яка не може перевищувати рівня цін, зареєстрованих Мінекономіки відповідно до законодавства.
При визначенні підрядником договірної вартості будівництва поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються на підставі власного банку даних. При цьому їх вартість не може перевищувати рівня цін, зареєстрованих Мінекономіки відповідно до законодавства.
При погодженні договірної ціни замовник перевіряє вартість матеріальних ресурсів, обчислену в ціновій пропозиції підрядника, яка не повинна перевищувати мінімальний рівень цін за даними Мінекономіки.
Уточнення договірної ціни здійснюється на підставі обґрунтовуючих розрахунків підрядника виходячи з мінімальної вартості матеріально-технічних ресурсів, що склалася на момент уточнення. При цьому вартість матеріальних ресурсів не повинна перевищувати цін, зареєстрованих в Мінекономіки на ці ресурси.
При проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних підрядних робіт вартість матеріальних ресурсів у складі прямих витрат визначається на підставі нормативних витрат цих ресурсів виходячи з фізичних обсягів робіт та уточнених цін, передбачених у договірній ціні.
Актуальная на сегодня экспертиза:
"Про затвердження Порядку затвердження
проектів будівництва і проведення їх експертизи
та визнання такими, що втратили чинність,
деяких постанов Кабінету Міністрів України "
"Про регулювання містобудівної діяльності "
4. Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва
об'єктів, які:
3) споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів
державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а
також кредитів, наданих під державні гарантії, - щодо кошторисної
частини проектної документації.
Про архітектурну діяльність
Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності
Змінено: АБорис, February 14 2012 11:13
Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
[spoiler] 1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.[/spoiler]
Стаття 11. Поняття злочину
[spoiler] 1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
2. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи
юридичній особі, суспільству або державі.[/spoiler]
Стаття 13. Закінчений та незакінчений злочини
[spoiler] 1. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
2. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
[/spoiler]
Стаття 14. Готування до злочину
[spoiler] 1. Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
2. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.[/spoiler]
Стаття 15. Замах на злочин
[spoiler] 1. Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
2. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
3. Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. [/spoiler]
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
[spoiler] Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. [/spoiler]
Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому злочині
[spoiler] 1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.[/spoiler]
Стаття 23. Вина
[spoiler] Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. [/spoiler]
Стаття 24. Умисел і його види
[spoiler] 1. Умисел поділяється на прямий і непрямий.
2. Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
3. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. [/spoiler]
Стаття 25. Необережність та її види
[spoiler] 1. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість.
2. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.
3. Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.[/spoiler]
Стаття 26. Поняття співучасті
[spoiler] Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. [/spoiler]
Стаття 27. Види співучасників
[spoiler] 1. Співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
2. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.
3. Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка
забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
4. Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
5. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
6. Не є співучастю не обіцяне заздалегідь переховування злочинця, знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинним шляхом, або придбання чи збут таких предметів. Особи, які вчинили ці діяння, підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу.
7. Не є співучастю обіцяне до закінчення вчинення злочину неповідомлення про достовірно відомий підготовлюваний або вчинюваний злочин. Такі особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого злочину. [/spoiler]
Стаття 28. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
[spoiler] 1. Злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.
2. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
3. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним
планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
4. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів
учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.{ Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }[/spoiler]
Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
[spoiler] 1. Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
2. Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
3. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
4. Особа, що виконала явно злочинний наказ або розпорядження, за діяння, вчинені з метою виконання такого наказу або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
5. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження, то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу чи розпорядження, відповідальності підлягає тільки особа, що віддала злочинний наказ
чи розпорядження.[/spoiler]
Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям
[spoiler] Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю
відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.[/spoiler]
Стаття 68. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
[spoiler] 1. При призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
2. За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
3. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
4. При призначенні покарання співучасникам злочину суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує характер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину.
[/spoiler]
Ну и самое интересное:
Стаття 190. Шахрайство
[spoiler] 1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від
одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
4. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
{ Стаття 190 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }[/spoiler]
Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
[spoiler] 1. Привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони чинені у великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми
років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
5. Дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права біймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.[/spoiler]
Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
[spoiler] 1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох
років.
П р и м і т к а. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян.{ Стаття 192 із змінами, внесеними згідно із Законом N 270-VI
( 270-17 ) від 15.04.2008 }[/spoiler]
Стаття 205. Фіктивне підприємництво
[spoiler] 1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч еоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.[/spoiler]
Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
[spoiler] 1. Вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи
володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, - караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів
або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.[/spoiler]
Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням
[spoiler] 1. Нецільове використання бюджетних коштів службовою особою, а так само здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України ( 2456-17 ) чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, - караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[/spoiler]
Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля
[spoiler] 1. Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків, - карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до п'яти років.[/spoiler]
Стаття 270-1. Умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства
[spoiler] 1. Умисне знищення або пошкодження об'єктів житлово-комунального господарства, якщо це призвело або могло призвести до неможливості експлуатації, порушення нормального функціонування таких об'єктів, що спричинило небезпеку для життя чи здоров'я людей або майнову шкоду у великому розмірі, - карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або загальнонебезпечним способом, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили майнову шкоду в особливо великому розмірі або загибель людини чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Примітка. 1. Під об'єктами житлово-комунального господарства в цій статті слід розуміти житловий фонд, об'єкти благоустрою, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також їх мережі чи складові (кришки люків, решітки на них тощо).[/spoiler]
Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів
[spoiler] 1. Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут - караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до двох років.
2. Складання чи видача працівником юридичної особи будь-якої форми власності, який не є службовою особою, приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які
посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи
бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи, - караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
4. Використання завідомо підробленого документа - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.[/spoiler]
Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
[spoiler] 1. Зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, якщо це завдало істотної шкоди
охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, - карається штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається штрафом від десяти тисяч до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.[/spoiler]
Стаття 366. Службове підроблення
[spoiler] 1. Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів - караються штрафом до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох
років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.[/spoiler]
Стаття 384. Завідомо неправдиве показання
[spoiler] 1. Завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого або завідомо неправдивий висновок експерта під час провадження дізнання, досудового слідства, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна під час здійснення виконавчого провадження, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
[/spoiler]
Змінено: АБорис, February 09 2012 19:12
Я пишу с ошибками — это привилегия высшего образования.
Про затвердження Порядку державного
фінансування капітального будівництва
Подскажите, пожалуйста, правильно ли я понимаю, что если по договору выполняется капремонт или поточный ремонт, то аванс может быть больше 30%?
И, к слову, огромное спасибо автору темы. Прекрасная подборка документов.
Змінено: ksilit, February 13 2012 21:23
Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
[spoiler]1. Погодитися з пропозицією Міністерства фінансів стосовно
того, що у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за
бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним
чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів
попередню оплату лише у разі закупівлі: { Абзац перший пункту 1 із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 818 ( 818-2008-п ) від
10.09.2008 }
1) на строк не більше трьох місяців: робіт з капітального будівництва, капітального ремонту,
реконструкції та реставрації, придбання основних засобів і житла;
2) на строк не більше одного місяця:
інших робіт та послуг, якщо розмір такої оплати не перевищує
30 відсотків їх вартості; { Підпункт 2 пункту 1 доповнено абзацом
згідно з Постановою КМ N 720 ( 720-2009-п ) від 08.07.2009 }
4) на строк не більше вісімнадцяти місяців:
матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання
робіт з будівництва великих і позакласних мостів;
5) на строк не більше шести місяців:
товарів, робіт і послуг, пов'язаних з придбанням та введенням
в експлуатацію обладнання та устатковання, призначеного для
впровадження нових технологій виготовлення та обробки матеріалів,
інших виробничих технологій, спрямованих на підготовку виробництва
та освоєння випуску нових зразків продукції державними
підприємствами, науковими установами і організаціями
оборонно-промислового комплексу;
7) на строк не більше восьми місяців - обладнання та
матеріалів для будівництва атомних, гідроакумулюючих, вітрових
електростанцій та магістральних електричних мереж, а також
технологічного та гірничо-шахтного обладнання для будівництва
підприємств уранодобувної промисловості.
[/spoiler]
Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва
Про затвердження Порядку спрямування коштів державного бюджету, призначених для фінансування
розвитку мережі і утримання автомобільних доріг загального користування
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про здійснення державних закупівель
Тут по тендерам конкретней:
Я пишу с ошибками — это привилегия высшего образования.
Роз'яснення щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів
Міністерство регіонального розвитку та будівництва розглянуло лист ГоловКРУ щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального чи поточного ремонту і з питань повноважень повідомляє.
[spoiler] Листом від 30.04.03 р. N 7/7-401 ( v-401509-03 ) на адресу
центральних та місцевих органів виконавчої влади Держбуд України
роз'яснив, що капітальний ремонт будівлі - це комплекс
ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання
та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв'язку з їх
фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних
показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою
території без зміни будівельних габаритів об'єкту. Капітальний
ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації
будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).
Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який
передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних
якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і
інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає
капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може
враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що
відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають
заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний
ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує
ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення
його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на
черговий капітальний ремонт (реконструкцію).
Питання щодо експлуатації житлових будівель, термінів
проведення їх ремонтів та розподілів ремонтно-будівельних робіт за
класифікацією відносяться до повноважень Мінжитлокомунгоспу
України.
За роз'ясненнями, наданими листом Мінжитлокомунгоспу від
11.03.09 р. N 8/7-2425 ( v2425662-09 ), Примірний перелік послуг з
утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з
ремонту приміщень, будинків, споруд, розроблений на виконання
положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги"
( 1875-15 ) ( затверджений наказом Держжитлокомунгоспу від
10.08.04 р. N 150 ( z1046-04 ), із змінами, внесеними наказом від
12.11.04 р. N 198 ( z1461-04 )), може бути застосований для
визначення робіт поточного чи капітального ремонту лікарень,
учбових закладів, адміністративних будинків за відповідним
рішенням головного розпорядника коштів.
Відповідно до законодавчих та нормативно-правових актів з
питань будівництва питання розроблення проектів будівництва та їх
затвердження, здійснення фінансування та розрахунків за обсяги
виконаних робіт відносяться до повноважень замовника (розпорядника
коштів).
Перший заступник Міністра А.Беркута[/spoiler]
МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Л И С Т 11.03.2009 N 8/7-2425
[spoiler]Міністерство регіонального
розвитку та будівництва
України
Мінжитлокомунгосп розглянув листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 13.01.09 N 9/9-26 і повідомляє.
Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу від 10.08.04 N 150 (із змінами) було розроблено на виконання положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Враховуючи викладене, Мінжитлокомунгосп вважає, що зазначений вище Примірний перелік 150 може бути застосований для визначення робіт поточного чи капітального ремонту лікарень, учбових закладів, адміністративних будинків за рішенням їх власників.Перший заступник Міністра О.Б.Лотоцький[/spoiler]
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА
Н А К А З10.08.2004 N 150 Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд
Я пишу с ошибками — это привилегия высшего образования.
Вслучае повальных проверок всеми "установами", что необходимо предявлять, какие действия проверяющих и жертвы:
[spoiler] 2.2. При проведенні позапланової виїзної ревізії на підставі
постанови слідчого, прокурора або особи, що проводить дізнання,
винесеної для забезпечення розслідування кримінальної справи (далі
- постанова про призначення ревізії), або з інших установлених
законом підстав, у суб'єкта господарювання, який не віднесено
Законом ( 2939-12 ) до підконтрольних установ, посадові особи
служби перевіряють питання використання і збереження фінансових
ресурсів, необоротних та інших активів, стан і достовірність
бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
Органи ДКРС не проводять ревізій з інших питань, якщо це не
передбачено законами, та з питань дотримання вимог законодавства,
перевірку яких віднесено до компетенції інших органів державної
влади.
2.12. У разі, якщо зазначені у зверненні правоохоронного
органу питання за вказаний період були перевірені раніше
проведеною органом ДКРС ревізією - повторна ревізія з тих самих
питань не проводиться. Ініціатору ревізії надається копія акта
раніше проведеної ревізії. [/spoiler]
Ну и про кру которое теперь Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України)
В большинстве законодательных и нормативных документах про КРУ заменили на "Держфінінспекція"
Змінено: ksilit, February 22 2012 20:22
![[off]](../infusions/shoutbox_panel/sh_offline.png "Offline")
27.11.2024
