Концепція розвитку системи нормативно-правового забезпечення
1. Проблема та сучасний стан нормативно-правового забезпечення будівництва в Україні
Станом на 01.01.2006 р. в Україні в будівництві чинні понад 1300 нормативних документів державного рівня, 937 з них – це документи колишнього Радянського Союзу, які потребують перегляду, оскільки змінилася соціально-економічна ситуація в країні, суттєвого розвитку набули будівельна техніка та технології.
На законодавчому рівні питання будівництва, містобудування та архітектури регулюються сімома законами України.
За оцінкою базових організацій з науково-технічної діяльності, першочерговому перегляду підлягають 679 нормативних документів.
За останні 14 років в Україні розроблено та надано чинності 367 нормативним документам державного рівня (державні будівельні норми, національні стандарти) – в середньому 26 документам у рік, що обумовлено обсягами фінансування із Державного бюджету України.
При збереженні таких темпів та обсягів розроблення державних норм та стандартів, Україні знадобиться біля 35 років, щоб привести нормативну базу до рівня європейської. Крім того, діюче законодавство в Україні передбачає, що стандарти та норми підлягають перегляду не рідше одного разу на п’ять років.
Невизначеність та неврегульованість на законодавчому рівні базових питань нормативно-правового забезпечення не сприяють розвитку будівельної галузі та створюють певні ускладнення як для державних органів, так і для учасників будівельного ринку, у тому числі для інвесторів.
Розвиток багатоукладної економіки України, необхідність використання будівництва як інвестиційно-привабливої, у тому числі й інноваційно придатної галузі, потужний взаємообмін технологіями та матеріалами будівельних ринків різних країн, орієнтація України на євроінтеграцію вимагають встановлення нових підходів до формування нормативного забезпечення будівництва в нашій країні.
Необхідність подальшого розвитку економіки, удосконалення системи державного управління, а також усталена тенденція пріоритету недержавних інвестицій у будівництво обумовлюють необхідність встановлення нових підходів до формування системи нормативно-правового забезпечення будівництва в Україні (далі – Система) на засадах:
- пріоритетності механізмів технічного регулювання при реалізації єдиної державної політики у сфері будівництва;
- прозорості та розуміння діяльності Системи для інвесторів і будівельників;
- використання накопиченого міжнародного досвіду з урахуванням особливостей та специфіки будівельної галузі України;
- забезпечення плановості та поступовості;
- забезпечення джерел самовдосконалення.
Ця концепція не стосується проблем правових відносин між учасниками будівельного циклу, питань власності на будівлі та споруди, а також дозвільних процедур.
2. Мета і завдання
Системою нормативно-правового забезпечення будівництва в Україні передбачається наявність нормативно-правових актів та нормативних документів у такій кількості, якої достатньо для нормальної діяльності зі створення об’єктів і споруд від початку проектування до демонтажу та виведення із експлуатації.
Метою концепції є створення ефективної державної політики у сфері нормативно-правового забезпечення будівництва як складової технічного регулювання будівельним ринком України.
Основними завданнями концепції є:
- вдосконалення законодавчого врегулювання діяльності суб’єктів господарювання у будівництві;
- реструктуризація Системи нормативно-правового забезпечення будівництва;
- забезпечення виконання функцій держави зі створення умов безпеки для життя і здоров’я людини, збереження тварин, рослин, майна та охорони довкілля;
- нормативне забезпечення створення умов для формування нормального середовища, безпечного для життєдіяльності людини;
- забезпечення відповідності будівельних об’єктів їх призначенню;
- раціональне використання національних ресурсів;
- усунення бар’єрів у торгівлі.
Система передбачає чітку ієрархію (пріоритет вимог одних документів перед іншими), утворення нового класу документів, вимоги яких були б обов'язкові до виконання.
Концепція ураховує принципи перехідного періоду, орієнтованого на поступовий перехід на концептуальні засади ЄС щодо формування нормативно-правового забезпечення будівництва, дотримання принципів СОТ з дотримання Кодексу доброчинної практики щодо підготовки, прийняття та впровадження стандартів.
Прийнятними для України у якості аналогів є також нормативні документи Російської Федерації об'єктового рівня (будівлі та споруди) як такі, що ретельно опрацьовані з урахуванням досвіду наукових шкіл колишнього СРСР та сучасних будівельних технологій.
3. Склад Системи та механізми забезпечення її реалізації
Система нормативно-правового забезпечення будівництва в Україні повинна складатися з:
- нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України;
- державних будівельних норм;
- відомчих будівельних норм;
- територіальних будівельних норм;
- національних стандартів;
- кодексів усталеної практики (ДСТУ-Н);
- стандартів організацій;
- технічних умов;
- технічних свідоцтв.
Основні особливості Системи:
- системність та узгодженість нормативно-правових актів та нормативних документів від законів України до стандартів та технічних умов;
- ранжирування нормативних документів за ознаками прийняття суб’єктами нормування (Мінбуд – інші центральні органи виконавчої влади – територіальні органи виконавчої влади – суб’єкти підприємницької діяльності), усунення дублювань вимог різними нормативними документами, у тому числі документами нижчого рівня;
- урахування в нормативних документах всього життєвого циклу об’єкта від вишукувань до демонтажу (виводу із експлуатації);
- наявність механізму контролю нормативної бази України засобами чинної бази Євросоюзу, СОТ, РФ, міжнародних та міждержавних норм та стандартів;
- можливість паралельного застосування нормативних документів, що не суперечить визначеним обов’язковим вимогам.
Механізми забезпечення реалізації Системи:
- впровадження системи погодження, прийняття та реєстрації нормативних документів (державні будівельні норми приймає Мінбуд, відомчі будівельні норми приймають центральні органи виконавчої влади за погодженням з Мінбудом та реєструє Мінбуд, територіальні будівельні норми приймають обласні державні адміністрації та реєструє Мінбуд);
- система оцінки відповідності будівельних матеріалів, виробів та конструкцій на засадах ЄС;
- система сертифікації персоналу у будівництві;
- система ліцензування діяльності у будівництві;
- архітектурно-будівельний контроль;
- інституції авторського та технічного нагляду;
- науковий супровід будівельних норм та нормативних документів базовими організаціями з науково-технічної діяльності;
- запровадження інституції територіальних організацій.
4. Основні заходи
Для реалізації цієї концепції необхідно:
- розробити узагальнюючий законопроект на основі існуючих законів України з архітектурної, містобудівної діяльності та ін.;
- прийняти Закон України „Про нормування у будівництві”;
- розробити законопроект, що регламентує технічне регулювання у будівництві;
- прийняти постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження „Технічного регламенту щодо будівельних виробів” з урахуванням вимог директиви ЄС 89/106 ЄЕС;
- розробити Державну програму нормування та стандартизації у будівництві на 2007-2020 роки;
- розробити організаційно-методичні будівельні норми з класифікацією, наближеною до існуючої у ЄС;
- сформувати та забезпечити функціонування галузевої частини національного фонду нормативних документів у будівництві;
- залучати міжнародну технічну допомогу для адаптації законодавства та гармонізації нормативних документів України з відповідними актами та стандартами ЄС.
Реалізація цієї Концепції сприятиме розвитку будівельної галузі України, підвищенню її інноваційної привабливості та усуненню технічних бар’єрів у торгівлі.
![[off]](infusions/shoutbox_panel/sh_offline.png "Offline")
21.11.2024
